Чим небезпечна відмова від активного спостереження за раком простати

Поява ознак пухлини з більш високим ризиком часто викликає перехід від активного спостереження або пильного очікування (AS/WW) раку передміхурової залози до лікування. Хоча темношкірі чоловіки зазвичай переходять на остаточне лікування, раса не була суттєвим фактором конверсії.

Серед 6775 чоловіків, які спочатку вибрали тактику спостереження за раком простати AS/WW у 28 клініках у США, Канаді, Нідерландах та Австралії протягом 1991-2018 років, 2260 чоловіків (33,4%) перейшли на лікування протягом 6,7 років. Причини переходу на лікування включали перекласифікацію ступеня пухлини (48,8%), прогресування об’єму (7,2%) та прогресування ПСА (8,5%), включаючи чоловіків із факторами, що перекриваються; ще 5% чоловіків вибрали лікування лише через тривогу, повідомляє доктор медичних наук Вільям Дж. Каталона з Медичної школи Фейнберга Північно-Західного університету в Чикаго, штат Іллінойс, і його колеги в The Journal of Urology.

Порівняно з чоловіками з пухлинами групи Глісона (GG) 1, чоловіки з пухлинами GG 2 і GG 3-5 мали значний ризик конверсії на 57% і 77% відповідно. Кожне збільшення рівня ПСА в сироватці крові на 5 нг/мл значно підвищувало ризик конверсії на 18%. Порівняно з пухлинами cT1, пухлини cT2 і cT3-4 були значно пов’язані з підвищенням ймовірності лікування в 1,6 і 4,4 рази відповідно. Оскільки кількість ядер біопсії з раком збільшилася з 1 або 2 до 3 і 4 і більше, ризик лікування значно зріс у 1,6 і 3,3 рази відповідно.

Згідно з новим висновком, чоловіки з великою кількістю пухлин GG1 були схожі на чоловіків з пухлинами високого ризику і швидше переходили на лікування.

«Пацієнти з високим об’ємом (≥4 ядра) GG1 переходили на лікування раніше, ніж їх аналоги з пухлинами з низьким об’ємом (≤3 ядра) та пухлинами середнього ризику, але з таким же інтервалом, як і пацієнти з пухлинами високого ризику», – написала команда доктора Каталони. «Цей висновок виправдовує майбутнє дослідження щодо біології пухлини та консультування чоловіків із великою кількістю пухлин GG1».

Кожне 5-річне збільшення віку значно знижувало ризик конверсії на 4%, що вказує на те, що молодші чоловіки зазвичай переходили на лікування.

За словами дослідників, їхнє дослідження кількісно визначає ступінь пов’язаності демографічних та клініко-патологічних параметрів із часом переходу на лікування у широкому спектрі груп ризику.