Cаркоми кісток
Частка сарком в структурі онкологічної захворюваності становить менше 1%1. Це рідкісний вид злоякісних новоутворень з важким клінічним перебігом та непростим лікуванням, на який хворіють люди усіх вікових категорій - від дітей до людей похилого віку. Низький рівень настороженості як серед пацієнтів, так і серед лікарів негативно впливає на раннє виявлення цих пухлин. До того ж в порівняні з іншими видам раку, вкрай мало що відомо про природу сарком. Тому аби привернути якомога більше уваги суспільства до цього захворювання, другий місяць літа присвячений темі обізнаності про саркоми.
Саркоми - пухлини мезенхімального походження, серед яких виділяють дві основні групи - саркоми м’яких тканин та саркоми кісток. Серед останніх, найбільш розповсюдженим гістологічним типом є остеосаркома (ОС); перший пік захворюваності на ОС спостерігається в підлітковому віці (10-14 років у жінок, 15-19 років у чоловіків), другий - у людей похилого віку (>65 років)2.
На сьогодні стандартом лікування ОС є проведення органозберігаючих операцій в усіх можливих випадках, що за своєю ефективністю не поступається ампутаціям та не чинить такого серйозного впливу на якість життя пацієнтів. Щодо системного лікування, то не зважаючи на те, що в сучасній онкології поняття системної терапії вже давно виходить за межі хіміотерапії, медикаментозне лікування цитотоксичними препаратами залишається чи не єдиним ефективним методом системної терапії ОС. В 70-ті роки було продемонстровано чутливість цих пухлин до хіміотерапії, завдяки чому рівень 10-річної виживаності збільшився з 30% до 50%, однак наразі даний показник не зазнав суттєвих змін і залишається сталим з 90-х років, а схема першої ліній терапії залишається практично тою ж, що і 40-50 років назад3. Оскільки успіхи в розробці нових методів лікування будь-якого виду раку безпосередньо залежать від розуміння основних механізмів, що лежать в основі їх розвитку, дане питання є вкрай актуальним в контексті системної терапії ОС, хоча й воно залишається невирішеним у зв’язку з низкою причин.
Перш за все онкогенні фактори, які призводять до появи захворювання та його розповсюдження залишаються достеменно невідомими, через що застосування прогностичних біомаркерів, що вже використовуються в щоденній практиці онкологічних досліджень та чітка стратифікація пухлин за їх молекулярним профілем неможливі, відповідно й неможливо розробити ефективні методи лікування, які були б направлені на характерні саме для цих пухлин ланки патогенезу4,5 . Великі надії покладаються на нові методи вивчення геному та транскриптому пухлин за допомогою яких, на відміну від існуючих систем секвенування, стане можливим дослідження кожної окремої клітини, що дозволить краще зрозуміти динамічну взаємодію нормальних та злоякісних клітин на різних стадіях захворювання6.
Також все більше уваги приділяється особливостям мікрооточення ОС – складової строми пухлини, важлива роль якої на різних етапах канцерогенезу доведена при багатьох видах раку7. Мікрооточення ОС - активний напрямок досліджень, однією з головних проблем вивчення якого є складнощі відтворення цієї структури на доклінічних етапах досліджень5. На сьогодні найбільш вивченими є три компоненти мікрооточення ОС - імунний, судинний та елементи кісткової тканини в стромі пухлини.
Імунний компонент більшою мірою представлений макрофагами, однак результати досліджень щодо ефективності міфамуртиду – активатора моноцитів/макрофагів, були неоднозначними й дослідження по результатах якого можна буде зробити більш точні висновки триває8-11. При застосуванні інгібіторів PD-1/L1 при рецидивуючій/резистентній ОС теж не було продемонстровано клінічного ефекту12-14, однак згідно з останніми даним це може бути пов’язано з дослідженням цих препаратів саме у популяції пацієнтів після розвитку рецидиву6, тому наразі триває дослідження щодо терапії PD-L1 інгібітором в якості підтримуючої терапії після першої лінії ад’ювантної хіміотерапії15.
Певне місце в патогенезі ОС займають шляхи ангіогенезу, і хоча точна їх роль на різних етапах росту пухлини невідома, застосування інгібіторів тирозинкінази з анти-ангіогенними властивостями у пацієнтів з рецидивуючою/резистентною ОС продемонструвало певну ефективність і наразі дані препарати схвалені в якості другої лінії терапії16.
Щодо елементів кісткової тканини в мікрооточенні ОС, застосування препаратів із ремодулюючими кісткову структуру властивостями, попри їх патогенетичне обґрунтування, не продемонструвало бажаних результатів17,18. Дані доклінічних досліджень свідчать на користь одночасного застосування двох препаратів направлених на різні елементи мікрооточення ОС (міфамуртид та золедронат) тому це може бути перспективним напрямком19.
1. Birch JM. Epidemiology of sarcomas. Curr Opin Oncol. 1990;2(3):462-466. doi:10.1097/00001622-199006000-00002
2. Mirabello L, Troisi RJ, Savage SA. International osteosarcoma incidence patterns in children and adolescents, middle ages and elderly persons. Int J Cancer. 2009;125(1):229-234. doi:10.1002/ijc.24320
3. Berner K, Johannesen TB, Berner A, et al. Time-trends on incidence and survival in a nationwide and unselected cohort of patients with skeletal osteosarcoma. Acta Oncol (Madr). 2015;54(1):25-33. doi:10.3109/0284186X.2014.923934
4. Zhao J, Dean DC, Hornicek FJ, Yu X, Duan Z. Emerging next-generation sequencing-based discoveries for targeted osteosarcoma therapy. Cancer Lett. 2020;474(January):158-167. doi:10.1016/j.canlet.2020.01.020
5. Gaspar N, Marques da Costa ME, Fromigue O, Droit R, Berlanga P, Marchais A. Recent advances in understanding osteosarcoma and emerging therapies. Fac Rev. 2020;9(18). doi:10.12703/r/9-18
6. Zhou Y, Yang D, Yang Q-C, et al. Single-cell RNA-seq reveals identity and heterogeneity of malignant osteoblast cells and TME in osteosarcoma. 2020;(8187215). doi:10.1101/2020.04.16.044370
7. Wang M, Zhao J, Zhang L, et al. Role of tumor microenvironment in tumorigenesis. J Cancer. 2017;8(5):761-773. doi:10.7150/jca.17648
8. Meyers PA, Schwartz CL, Krailo M, et al. Osteosarcoma: A randomized, prospective trial of the addition of ifosfamide and/or muramyl tripeptide to cisplatin, doxorubicin, and high-dose methotrexate. J Clin Oncol. 2005;23(9):2004-2011. doi:10.1200/JCO.2005.06.031
9. Meyers PA, Schwartz CL, Krailo MD, et al. Osteosarcoma: The addition of muramyl tripeptide to chemotherapy improves overall survival - A report from the children’s oncology group. J Clin Oncol. 2008;26(4):633-638. doi:10.1200/JCO.2008.14.0095
10. Chou AJ, Kleinerman ES, Krailo MD, et al. Addition of muramyl tripeptide to chemotherapy for patients with newly diagnosed metastatic osteosarcoma: A report from the Children’s Oncology Group. Cancer. 2009;115(22):5339-5348. doi:10.1002/cncr.24566
11. Brard C, Piperno-Neumann S, Delaye J, et al. Sarcome-13/OS2016 trial protocol: A multicentre, randomised, open-label, phase II trial of mifamurtide combined with postoperative chemotherapy for patients with newly diagnosed high-risk osteosarcoma. BMJ Open. 2019;9(5):1-9. doi:10.1136/bmjopen-2018-025877
12. Tawbi HA, Burgess M, Bolejack V, et al. Pembrolizumab in advanced soft-tissue sarcoma and bone sarcoma (SARC028): a multicentre, two-cohort, single-arm, open-label, phase 2 trial. Lancet Oncol. 2017;18(11):1493-1501. doi:10.1016/S1470-2045(17)30624-1
13. Shemesh CS, Chanu P, Jamsen K, et al. Population pharmacokinetics, exposure-safety, and immunogenicity of atezolizumab in pediatric and young adult patients with cancer. J Immunother Cancer. 2019;7(1):1-13. doi:10.1186/s40425-019-0791-x
14. Le Cesne A, Marec-Berard P, Blay JY, et al. Programmed cell death 1 (PD-1) targeting in patients with advanced osteosarcomas: results from the PEMBROSARC study. Eur J Cancer. 2019;119(July):151-157. doi:10.1016/j.ejca.2019.07.018
15. A Clinical Study of PD-L1 Antibody ZKAB001(Drug Code) in Limited Stage of High-grade Osteosarcoma - Full Text View - ClinicalTrials.gov. Accessed July 6, 2021. https://clinicaltrials.gov/ct2/show/study/NCT03676985
16. Heymann D. Bone Cancer. Bone Cancer. Published online 2010. doi:10.1016/B978-0-12-374895-9.X0001-1
17. Li S, Chen P, Pei Y, et al. Addition of zoledronate to chemotherapy in patients with osteosarcoma treated with limb-sparing surgery: A phase III clinical trial. Med Sci Monit. 2019;25:1429-1438. doi:10.12659/MSM.913236
18. Piperno-Neumann S, Le Deley MC, Rédini F, et al. Zoledronate in combination with chemotherapy and surgery to treat osteosarcoma (OS2006): a randomised, multicentre, open-label, phase 3 trial. Lancet Oncol. 2016;17(8):1070-1080. doi:10.1016/S1470-2045(16)30096-1
19. Biteau K, Guiho R, Chatelais M, et al. L-MTP-PE and zoledronic acid combination in osteosarcoma: Preclinical evidence of positive therapeutic combination for clinical transfer. Am J Cancer Res. 2016;6(3):677-689.
Cлідкуйте за новинами у наших каналах:
