Прискорене схвалення препаратів для системної терапії раку

Серед пацієнтів онкологічного профілю завжди існує гостра потреба у швидкому доступі до препаратів з високою ефективністю, які можуть суттєво покращити прогноз та якість життя.

Довготривалі клінічні дослідження, необхідні для виходу таких препаратів на ринок лікарських засобів та затвердження показань до їх призначення, значно сповільнюють цей доступ, у зв’язку з чим було впроваджено процедуру прискореного схвалення препаратів для системної терапії раку, яка передбачає проведення клінічних досліджень кінцевими точками яких є сурогатні маркери (пр.: частота об’єктивної відповіді, рівень безрецидивної виживаності), завдяки чому період між встановленням ефективності препарату для різних видів раку та його виходом на ринок суттєво вкорочується.

Однак ефективність встановлена на основі сурогатних маркерів є досить відносною, й надалі обов‘язковим є проведення подальших клінічних досліджень,  в яких вивчається найважливіший онкологічний показник - виживаність. Без доведеного позитивного впливу на виживаність, навіть за наявності успішних результатів «прискорених» досліджень, попереднє схвалення препарату повинне бути відхиленим.

 В нещодавно опублікованому ретроспективному аналізі було досліджено, що відбувається із препаратами, які отримали попереднє «швидке схвалення», але не показали своєї довгострокової ефективності у подальших дослідженнях, або такі дослідження не були проведені.  Також досліджували час з моменту презентації препарату після «швидкого схвалення» до отримання негативних результатів досліджень. Наслідки рішень відслідковувались по рекомендаціям NCСN.

Було досліджено 18 показів для 10 лікарських засобів. У 5 випадках препарати не покращували загальну виживаність, у 7 випадках не покращувалась а ні безрецидивна виживаність, а ні загальна виживаність, в 2 двох випадках погіршувалась виживаність, в одному випадку препарат погіршував загальну виживаність і якість життя, в одному випадку препарат погіршував загальну, безрецидивну виживаність та відповідь пухлини на лікування, в двох випадках дослідження не були проведені та покази були відкликані виробниками.

Зокрема не показали ефективності та були змінені покази для застосування для наступних препаратів: Гефітініб для НДКРЛ; Бевацизумаб при тричі негативному РМЗ; Ніволумаб при меланомі, гепатоцелюлярній карциномі, дрібноклітинному раку легень; Пембролізумаб при раку шлунку, уротеліальній карциномі, гепатоцелюлярній карциномі, дрібноклітинній раку легень; Атезозолізумаб при уротеліальній карциномі, тричі негативному РМЗ.

Час від схвалення до рішення регулятора що до остаточних негативних результатів становив від 1,7 до 11,5 років. З моменту отримання негативних результатів для зміни показів в середньому проходило 1.6 років (0.25 – 3.75).

В клінічних рекомендаціях NCCN для застосування атезолізумабу при PD-L1+ тричі негативному раку молочної залози (остаточне рішення про схвалення/відхилення не винесено) продовжує вказуватися перший рівень доказовості. Для 50% (7 призначень) вказується рівень доказовості 2А, з них 3 призначення не отримали остаточного схвалення (бевацизумаб для HER2+ раку молочної залози, пембролізумаб для PDL-1+ раку шлунка, ніволумаб для гепатоцелюлярноі карциноми) та 2 призначення знаходяться на розгляді уповноважених органів (атезолізумаб в якості першої лінії терапії уротеліального раку, пембролізумаб для гепатоцелюлярноі карциноми). Рівень доказовості 2В вказується для застосування пембролізумаба при гепатоцелюлярній карциномі (знаходяться на розгляді). Для пембролізумаба та ніволумаба при дрібноклітинному раку легень (не отримали схвалення) рівень доказовості було знижено до третього ступеня. На момент проведення ретроспективного аналізу, рекомендації NCCN було оновлено після оприлюднення негативних результатів остаточних досліджень, про що вказується у відповідних розділах «Обговорення».